СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНИХ ПРОСТОРІВ В СВІТОВІЙ ТА ВІТЧИЗНЯНІЙ АРХІТЕКТУРІ

Анотація

В статті проведено аналіз сучасного стану та проблеми формування інклюзивних просторів в світовій та вітчизняній архітектурі. Проаналізовано міжнародні та українські нормативні документи, які регулюють інклюзивність та без’барєрність для всіх групп населення. Визначено поняття “інклюзія”, “інвалід”, “інвалідність”, “маломобільні групи населення”, “безбар’єрний простір”. Визначено основні елементи організації якісного інклюзивного середовища у всіх сферах життя.

Актуальним завданням є забезпечення доступності житлових та громадських будівель для всіх громадян, незалежно від їх фізичних можливостей. Інклюзивні простори сучасного архітектурного розвитку полягають не лише у створення відповідної інфраструктури, а і у трансформації нині існуючого.

Мета даної роботи полягає у визначенні основних елементів організації якісного інклюзивного середовища у всіх сферах життя. Проведено необхідний аналіз сучасних тенденцій архитектурного розвитку інклюзивних просторів великих міст, особливостей доступності для осіб з інвалідністю та маломобільних групп населення.

Основні методи дослідження: порівняльно-історичний аналіз; візуально-аналітичний метод; метод мониторінгу; аналіз статистичних данних і якісних показників; збір, аналіз, представлення та інтерпретація відомостей щодо теоретичних і практичних питань організації інклюзивного середовища, яке відображено у роботах зарубіжних та українських дослідників.

Проведені дослідження показали, що розробки, направлені на вирішення проблем формування інклюзивних просторів, є актуальними та своєчасними. Важливий аспект безбар’єрного середовища це розвиток інклюзивних просторів в сучасних містах.  Різні види безбар’єрного середовища включаючи фізичну безбар’єрність, цифрову, освітню та економічну, суспільну та громадянську, а також інформаційну безбар’єрність мають дуже велике значення для розвитку інклюзивного простору в світовій та вітчизняній архітектурі. Особи з інвалідністю та маломобільні групи населення мають досить обмежені можливості щодо реалізації своїх прав.