ПРОЄКТНІ СТРАТЕГІЇ УРБАНІСТИЧНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ДВОРОВИХ ПРОСТОРІВ ІСТОРИЧНИХ МІСТ: ДИЗАЙНЕРСЬКІ ТА СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ
DOI:
https://doi.org/10.31650/2786-6696-2024-9-33-40Ключові слова:
проєктні стратегії, урбаністика, дворові простори, громадські простори, інклюзивність, адаптивність, міське озеленення.Анотація
Зміна урбаністичної парадигми впродовж ХХ століття привела до суттєвого переосмислення життєвого простору мешканців міст. Принципи модерністського світогляду, які набули характеру універсальної проектної стратегії в Афінській хартії 1931 року, дали початок негативному ставленню до квартальної забудови, котра панувала до того. Дворові простори, котрі були їй властиві стали сприйматись як недостатні, а їх початкова концепція, як місця рекреації та спілкування зазнала переосмислення. Внаслідок цього, внутрішні середовища кварталів стали стихійно використовуватись мешканцями для різних потреб, що привело до їх хаотизації та деградації. Особливо це стосується міст України, де відбувався процес ущільнення населеності історичних центрів із збільшенням навантаження на всі типи просторів.
Криза модерністського проектування та поширення цінностей постмодерну повернули увагу до історичної спадщини, як допоміжного джерела формотворення і зняли гостроту протистояння між «сучасним» модерністським світоглядом та «історичним». В подальшому, урбаністичні концепції ввібрали в себе багато ідей, пов’язаних із екологічним дискурсом, інклюзивністю, безбер’єрністю, пішохідною доступністю та щільністю. Все це суттєво змінило розуміння підходів та принципів інтерпретації історичних міських просторів, в тому числі дворів житлової забудови.
У статті розглянуто перспективні проектні стратегії, котрі можуть бути використані для сучасного трактування дворових середовищ, передовсім зосереджених на дизайнерських та соціальних аспектах. Це пов’язано із методологічною структурою, котра виходить із двоякого розуміння пріоритетів даного процесу. З одного боку, дворові простори сприймаються як місця рекреації та озеленення, а з іншого ‒ як середовища для комунікації та гуртування колективу мешканців.
В зв’язку із цим, виділено чотири проектні стратегії, котрі в майбутньому можуть лягти в основу окремих напрямків міського дизайну: а) функціональної універсалізації; б) просторової диверсифікації; в) комунікаційної адаптивності; г) мінливої доступності. Під першою стратегією розуміється інтеграція дворових просторів у заходи із впровадження короткої доступності та оптимальної щільності. У цьому випадку мова іде про внесенні у дворові простри ряду функцій, котрі були властиві зовнішнім вуличним ареалам, які, однак спрямовані на найближчих мешканців. Друга стратегія спрямована на повернення до ідеології зелених оаз та рекреаційних зон, з подальшим розширенням просторових елементів за рахунок вертикального розвитку. Стратегія комунікаційної адаптивності пов’язана з розвитком внутрішніх дворів як місць гуртування та солідаризації будинкового колективу. Остання стратегія пов’язана з пропозицією надавати в певний час доступ до внутрішніх дворів зовнішнім відвідувачам.
Посилання
[1] S. Lehmann, "Sustainable urbanism: towards a framework for quality and optimal density?", Future cities and environment, 2, pp. 1-13, 2016.
[2] R. Silva, M. Zwarteveen, D. Stead, & T. Bacchin, "Bringing Ecological Urbanism and Urban Political Ecology to transformative visions of water sensitivity in cities", Cities, p. 145, 2024.
[3] Y. Zhang & W. Dong, "Determining minimum intervention in the preservation of heritage buildings", International Journal of Architectural Heritage, 15(5), pp. 698-712, 2021.
[4] R. Gupta, M. Joshi, "Courtyard: A Look at the Relevance of Courtyard Space in Contemporary Houses", Civil Engineering and Architecture, 9.7, pp. 2261-2272, 2021.
[5] M. Taleghani and M. Tenpierik, "Environmental Impact of Courtyards ‒ a Review and Comparison of Residential", J. Green Build., vol. 7, no. 2, pp. 113-136, 1986.
[6] D. Keister, Courtyards: Intimate outdoor spaces. Gibbs Smith, 2005.
[7] D. Zhang, Courtyard housing and cultural sustainability: theory, practice, and product. Routledge, 2016.
[8] A. Erarslan, "A Comparative Analysis on the Spatial Organization of the Traditional Courtyard House with Iwan in Southeastern Anatolia", Aula Orientalis: Revista de Estudios Del Próximo Oriente Antiguo, 38.1, 2020.
[9] M. Masullo, et al., "Historical cloisters and courtyards as quiet areas", Sustainability, 12.7, 2020.
[10] T. M. Adebara, "Private open space as a reflection of culture: the example of traditional courtyard houses in Nigeria", Open House International, 48.3, pp. 617-635, 2022.
[11] R. Frankiv, "The city of the future in the European Commission’s documents: A comprehensive analysis", Architectural studies, 9(2), 2023.
[12] S. Linda, A. Rybchynskyi, "Inner courtyards in the building structure of historical cities. Development and modern problems", Urban planning and territorial planning, no. 48, pp. 267-272, 2013.
[13] Ch. Larsen, Ch. Albrekt, Social cohesion: Definition, measurement and developments. 2014.
[14] S. Linda, J. Vanivska, "Cohousing architecture as a way to solve the problem of harmonious coexistence", Urban planning and territorial planning, no. 51, pp. 305-311, 2014.
[15] R. Frankiv, "Prospective directions of urban concepts transformation in the context of the immersive presence environments development", Modern construction and architecture no. 7, pp. 66–72, 2024.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 СУЧАСНЕ БУДІВНИЦТВО ТА АРХІТЕКТУРА
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
