СПОСОБИ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ДОСКОНАЛОГО БУТТЯ В АРХІТЕКТУРНИХ ТА ДИЗАЙНЕРСЬКИХ ОБ’ЄКТАХ В КОНТЕКСТІ ВЗАЄМОДІЇ ПРИСУТНЬОГО І ПРОСТОРУ ПРИСУТНОСТІ

Анотація

У статті розглядається тематика присвоєння просторам конотацій з ідеальним буттям засобами архітектури та дизайну. Знаходячись на стику різних галузей знань таких як філософія, психологія та архітектура, дана проблематика має важливе значення для сучасного проектування через постійно зростаючу конкуренцію між різними концепціями організації середовища, котра відбувається через присвоєння їй асоціацій з ідеальним буттям. Останнє, часто використовується як маркетинговий прийом для присвоєння архітектурним об’єктам доданої ринкової вартості (наприклад при виборі назви житлових комплексів або закладів обслуговування). У значній мірі, вони пов’язані також з розвитком технологій імерсивної присутності, котрі змушують замислитись над автентичним розумінням поняття «реальності».

Наукова новизна дослідження обумовлена використанням спеціально розробленого методу комунікативно-диспозитивного узагальнення архітектурних та дизайнерських об’єктів, створених для репрезентації сакральності, влади, ідилії та свята.  Всі вони проаналізовані з точки трьох точок зору: а) визначення змісту повідомлення яке архітектура намагається передати присутньому про нього самого; б) змісту наративу, який служить основою створення архітектурного стилю чи манери; в) характерних рис архітектурних та дизайнерських елементів, котрі беруть участь у конструюванні такого середовища.

Значну частину дослідження проведено за допомогою групування вибраного матеріалу за змістом повідомлень перебувачу про нього самого, а також за характером суб’єктивного досвіду «ідеального» котрий був реально отриманий. В контексті першого визначено такі способи концептуалізації «ідеального» повідомлення простору тому хто в ньому перебуває, а саме: а) архітектурна та дизайнерська репрезентація ідеального формується за допомогою елементів, котрі, фокусують увагу на собі, але не передбачають можливості особистого залучення чи співучасті; б) архітектурна та дизайнерська репрезентація ідеального формується за допомогою елементів, які крім ролі акцентів для концентрації уваги передбачають механізми особистого залучення та співучасті; в) елементи, котрі символізують ідеальне є складовою частиною середовища особистого залучення, в якому увага фокусується на різних об’єктах, всі з яких, проте, є частинами єдиного простору ідеальної присутності.

Такий аналіз, дав можливість окреслити механізми надання архітектурному середовищу конотацій з ідеальним буттям, який ґрунтується на проєктному моделюванні в межах умовного діапазону, крайніми точками якого є: з одного боку – стан повної відокремленості, в рамках якого «ідеальне» сприймається як недосяжне «зовнішнє» та, з іншого боку – стан такої тісної інтеграції «я – образу» у семантичне поле «ідеального», який може привести до інфляції суб’єктивного досвіду «ідеального» та його нівелювання.

На основі наведених вище даних, сформульовано теоретичний підхід до методики конструювання суб’єктивного враження ідеальної присутності архітектурними та дизайнерськими методами, а саме: а) формулювання ідейно-поетичного наративу котрий може бути присвоєний індивідуально кожному присутньому; б)  пошуки відповідної семіотичної програми, котра здатна виразити наратив як візуальну структуру, котра надає середовищу унікальної ідентичності пов’язаної з «ідеальним»; в) надання цій семіотичній програмі архітектурних інтерпретацій у вигляді об’єктів із зрозумілим для присутнього значенням.