ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА ПІД ПОТРЕБИ ДИТИНИ

Анотація

Стрімке зростання міст, інтенсифікація міського життя, зникнення дітей з міських осіб та поміщення їх у захищені міські життя простору у поєднанні з включенням молоді до міських процесів, подієвим наповненням міського середовища, увагою суспільства та держави до маломобільних груп городян – це та багато іншого підтримує невгасаючий дослідницький інтерес до міста.

В статі наголошується проблематика «дружності» міського середовища до дітей, адже інтенсивний соціально-економічний розвиток країни неможливий без зростання творчого та морального потенціалу її громадян, без розвитку їхньої активності, ініціативи, здібностей. Формування цих та цілого ряду інших якостей відбувається в основному в дитячі роки не тільки через цілеспрямовану роботу школи, установ додаткової освіти, але ще й активному використанні дітьми міського середовища: гра на дитячому майданчику, активна вільна дитяча мобільність та інше.

Багато дослідників відзначають існування у міському середовищі окремих безпечних ділянок для дітей – «острівців» захищеного та комфортного дитинства. У той же час, переміщення між такими «острівцями» буває досить небезпечно для дитини. Це викликає звуження просторів вільної дитячої мобільності. На активність дитячої мобільності впливає також непристосованість міських громадських просторів, а саме, відсутність велодоріжок, заповнення наявних вільних територій (наприклад, прибудинкових просторів) автотранспортом, необладнані дитячі майданчики, відсутність спортивних майданчиків.

Дитяча архітектура – це засіб виховання і розвитку необхідних навичок, гармонійного фізичного росту і здоров’я дитини. У зв’язку з цим архітектура дитячих об’єктів в наш час розуміється як самостійний фактор виховання, який має безпосередній зв’язок з початковим учбовим процесом і всестороннім розвитком дитини. Дитячий простір – одне з основних освітніх та розвиваючих джерел, які повинні викликати зацікавленість, радість та хвилювання, забезпечувати безпечне та комфортне перебування. З точки зору лікарів та психологів ігрове середовище – це невід’ємна частина здорового розвитку дитини. Процес гри важливий на всіх етапах дорослішання. Архітектор також є провідним фахівцем у формуванні  грамотного ігрового середовища для навчання та виховання дитини.