МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ СТРУКТУРОУТВОРЕННЯ КОМПОЗИТІВ МЕТОДАМИ ТЕОРІЇ КАТАСТРОФ

Автор(и)

  • Колесников А.В. Одеська державна академія будівництва та архітектури image/svg+xml
  • Семенова С.В. Одеська державна академія будівництва та архітектури image/svg+xml
  • Маковецька О.О. Одеська державна академія будівництва та архітектури image/svg+xml

DOI:

https://doi.org/10.31650/2786-6696-2023-6-90-98

Ключові слова:

структуроутворення, структурний потенціал, теорія катастроф, омбіліка, діаграма.

Анотація

У роботі досліджується можливість моделювання процесів структуроутворення у в’яжучих матеріалах за допомогою деяких методів теорії катастроф. Аналізуються події на масштабному рівні співіснування і взаємодії макроскопічних і мікроскопічних явищ. Динаміка перетворень на цьому рівні організації матеріалу  розглядається за допомогою методу структурного потенціалу, аналогічного термодинамічному, з можливістю його емпіричної ідентифікації на основі обробки мікроскопічних зображень. Перехід до потенціальних функцій теорії катастроф здійснюється шляхом геометричної параметризації − виділення ділянок об'єму, займаного фазами матеріалу та ділянок, пов'язаних із межами розділу. Модель структуроутворення представляється як явище в стохастичних градієнтних системах, зумовлене виникненням особливостей структурного потенціалу  та їхньої трансформації при зміні керуючих фізико-хімічних параметрів. Показано можливість адаптації апарату фазових діаграм трикомпонентних систем до розглянутих завдань та його спорідненість із моделями теорії катастроф. Структурно-фазова діаграма будується за аналогією до методу Гіббса-Розебуму на трикутнику, координатами при цьому є частини компонентів з різною геометричною структурою – порожнинами, суцільним при обумовленому масштабі матеріалом і границями розділу з оточуючим трансформованим матеріалом. З потенціальних функцій теорії катастроф обґрунтовано виділені такі, що відповідають проаналізованій системі – омбілічні функції, а при спрощеному варіанті – потенціали однієї змінної. Розроблено схему дослідження матеріалів за допомогою методів структурних потенціалів, що базується на визначенні мезоскопічних масштабів для матеріалу, який вивчається, переході до частотних характеристик зображення, далі – до структурного потенціалу, що визначає асортимент структур, які реалізуються у матеріалі і, у перспективі, до переходу від структурних потенціалів до фізичних властивостей.

Посилання

1. Выровой В.Н., Суханов В.Г., Коробко О.А. Структура материала в структуре конструкции Одесса: Полиграф, 2016. 244 с.

2. Выровой, В.Н., Дорофеев В.С., Суханов В.Г. Композиционные строительные материалы и конструкции. Структура, самоорганизация, свойства. Одесса: «ТЭС», 2010. 169 с.

3. Выровой В.Н., А. Н. Герега, 2012. Ансамбль перколяційних кластерів фаз як основа само подібної структури композитів. Сучасні будівельні матеріали. 2012. №1(93). С. 53-57.

4. Довгань, И.В., Колесников, А.В., Семенова, С.В. Методы описания процессов коагуляции и структурообразования в строительных вяжущих материалах. Вісник ОДАБА. 2010. №38. С. 224-230.

5. Фридрихсберг Д. А. Курс коллоидной химии: учебник. Санкт-Петербург: Лань, 2010. 416 с.

6. Выровой В.Н., Суханов В.Г., Елькин А.В., Казмирчук Н.В. Самоорганизация. Структура. Свойcтва. Моделювання та оптимізація будівельних композитів: матеріали міжнародного семінару, 3-4 грудня 2020 р. Одеса: ОДАБА, 2020. С. 23-26

7. Еремин В.В., Каргов С.И., Успенская И.А. Основы физической химии: теория и задачи. М.: Экзамен, 2005. 480 c.

8. Breden J., Hubler A. Reconstruction Equation of Motion From Experimental Data with Unobserved Variables, Phis. Rev. А. 1990. № 42(10). Р. 5817-5826.

9. Klimontovich Yu.L. Entropy evolution in self-organization processes. H-theorem and S-theorem. Physica. 1987. V.142A, No. 1-3. P. 390-404.

10. Эбелинг В., Энгель-Герберт Г. Экстремальные принципы и теория катастроф для стохастических моделей нелинейных необратимых процессов. Термодинамика и кинетика биологических процессов. М.: Наука, 1980. С. 153–169.

11. Tom, R. Structural stability, catastrophe theory, and applied mathematics. SIAM Review. 1977. № 19(2). Р.189–201.

12. Zeeman, E. C. Catastrophe theory. Scientifc American. 1976 234(4), 65–83.

13. Бородин А.И., Шаш Н.Н., Новикова Н.Н. Применение синергетических методов и теории катастроф. Эффективное антикризисное управление. 2015, 2. С. 84-90.

14. Liu, J., Bao, J., Yin, Y., Yang, S. Applications of Catastrophe Theory in Engineering: A Review. Journal of Computational and Theoretical Nanoscience. 2015. №12(12). Р. 5739–5744.

Завантаження

Опубліковано

2023-12-25

Номер

Розділ

Будівельні матеріали та технології